Історія Стеблівського дошкільного навчального закладу
У 50-х роках на території греко-католицької церкви стояв невеличкий будиночок,в якому на літній період колгосп відкрив для дітей колгоспників ясла-сад. Приміщення мало дві кімнати, кухню та кладову. Штат працівників складався з п’яти чоловік.
В1959 році відділом народної освіти було призначено очолити дошкільний заклад Пішта Маргариту Федорівну. Вихователем стала працювати Драгула Ганна Іванівна, музичним керівником Пилип Йосип Андрійович, нянею було прийнято Сабадош Васлину Іванівну, а поварем Росоха Василину Василівну.
Ці люди приклали багато зусиль, щоб привести в належний стан приміщення першого в селі садочка. Було придбано інвентар, посуд і все необхідне для відкриття групи. Так з 1 вересня 1959 року почав функціонувати Стеблівський садок-ясла. Дошкільний заклад мав одну мішану групу з 9-ти годинним режимом роботи. Вік вихованців був від 3-х до 7-ми років.
Фінансування було державне і садочок знаходився на бюджеті сільської ради. Плата за дітодень була невеликою, але в той час батьки не дуже хотіли віддавати своїх дітей в дитячий садок, бо вони не розуміли що їхні діти там будуть робити. Усі працівники ходили по селу і роз’яснювали батькам чим будуть займатися діти в садочку. Дітям розповідали казочки, учили співати пісень. Іграшок у садочку не було достатньо, тому виготовляв їх вихователь, яка проводила з дітьми цікаві заходи, також запроваджували дитячі театри. В більшості діти гралися біля старої церкви - пам’ятки Різдва Пресвятої Богородиці ХVІ-ХVІІст.
За період роботи завідувачем Пішта Маргарити Федорівни змінилося декілька вихователів. Після Драгули Ганни Іванівни працювала Ягер Олена Василівна. З 1963р. по 1969р. дошкільний навчальний заклад очолювала Чепка Марія Іванівна, а вихователем працювала Орос Марія Федорівна. За ці роки майже нічого не змінилося. Батьки дітей бачили, що в садочку добре і вже займали чергу, щоб влаштувати свою дитину в садок. Бажаючих ставало все більше. З 1969 р. завідувачем було призначено Попович Марію Іванівну.
В зв’язку з аварійним станом приміщення та виникненням потреби розширення дошкільної установи, так як наплив дітей збільшився, батьки які працювали на державних роботах всіляко намагалися добитися, щоб їх діти відвідували дитячий садок. І тільки в 1973році після переходу колгоспної кантори в нове приміщення під дошкільний навчальний заклад було передано старе приміщення контори. Тут було відкрито три групи. Умови перебування дітей трішки покращилися, але і це приміщення не відповідало кількості дітей. Діти тіснилися в двох кімнатах , де і займалися, і їли, і спали на розкладушках. В літній період діти в більшості перебували на свіжому повітрі (їли, проводили заняття,гралися ,приймали водні процедури).
Із збільшенням потреби дитячих місць в дошкільному навчальному закладі у 1974 році розпочалося будівництво нового типового садочка для найменших стеблівчан . Замовником будівництва дошкільного закладу була Хустська взуттєва фабрика та тоді існуючий колгосп «Дружба». Директором Хустської взуттєвої фабрики був Величко Євген Андрійович , а головою колгоспу «Дружба» Сабадош Василь Юрійович . Завершилося будівництво Стеблівського дошкільного навчального закладу в 1979році і приміщення на два поверхи прийняла комісія в експлуатацію, а в 1980 році почав функціонувати дитсадок –яслі.
У новому приміщенні було створено п’ять груп (ясельну, молодшу, середню, старшу та підготовчу). Завідувачем працювала Калинич Марія Іванівна, а вихователями Кадар Марія Петрівна, Маслей Ольга Іванівна, Сабадош Ольга Василівна, Гайович Ганна Василівна, Орос Ганна Михайлівна, Галас Ганна Михайлівна, Кадар Ольга Василівна. Помічниками вихователів працювали Кадар Василина Петрівна, Попович Василина Михайлівна, Ігнат Ганна Михайлівна. Поварами: Калинич Ганна Іванівна, Якоб Василина Василівна, помічником повара працювала Рошинець Ганна Юріївна, а пралею Петечел Ганна Юріївна.
У 1981 році очолила дитячий садок Шкоран Тетяна Василівна і пропрацювала на керівній посаді 28 років.
В 90-х роках для дитячого садка настали важкі часи , зменшилась кількість дітей, відчувалася гостра нестача фінансової підтримки від держави, а також виникла необхідність скоротити кількість груп. Під загрозою опинилося існування дитсадка і робилося все можливе щоб уникнути цього.
